';

Аналіз дослідження жінок, які вживали наркотики

Цілі та задачі дослідження

 

Проект спрямовано на мобілізацію активісток та зміну ставлення медичних працівників і працівниць у сфері репродуктивних послуг до жінок, які мають досвід уживання наркотичних речовин, через проведення широкої адвокаційної кампанії з покращення доступу таких жінок до медичних послуг і реалізації своїх репродуктивних прав.

 

За попередніми оцінками, жінки, які вживають наркотичні речовини, мають низку проблем в отриманні медичних послуг, пов’язаних з репродуктивною сферою. Так, в Україні нема протоколу ведення вагітності та народження дітей, який би враховував особливості жінок, які вживають наркотики та/або беруть участь у програмах замісної підтримувальної терапії (далі – ЗПТ), що в свою чергу зумовлює випадки відмов таким жінкам у наданні гінекологічної допомоги.

 

Для зміни ситуації потрібно оцінити наявні труднощі, після чого спланувати кампанію мобілізації жінок для відстоювання їхніх прав при взаємодії з лікарями, а також широку адвокаційну кампанію для стимуляції системних змін у системі надання медичної допомоги.

 

Важливо відзначити, що таких досліджень в Україні раніше не було, воно є розвідувальним. Саме тому вибірка формувалась за зручністю та була невеликою (77 осіб). Основними пунктами опитувальника були звернення до лікарів (зокрема, до гінекологів), чи стають пацієнтки на лікарський облік при вагітності. Додатково фіксувались випадки взаємодії пацієнток з поліцією та соціальними сервісами, а також випадки насилля.

Резюме результатів

Отримано перші в Україні результати, що стосуються доступу жінок, які вживали чи вживають наркотики (в тому числі клієнток програм ЗПТ), до медичних послуг. Опитано 77 жінок із п’яти регіонів України віком від 26 до 55 років, здебільшого середньою освітою з переважно низьким середньомісячним прибутком та тривалим (понад 5 років) стажем вживання психоактивних речовин. Показано, що 80% стикалися з проблемами при постановці на облік у разі вагітності і тільки чверть отримали повністю задовільні медичні послуги в тому разі, коли лікар знав, що пацієнтка вживає наркотичні речовини і має позитивний за гепатитом С або ВІЛ статус. Основними факторами, які асоціюються з відмовами в наданні медичної допомоги жінкам, які вживають наркотики, є належність до вікової групи 36+, залученість до секс-бізнесу, досвід домашнього насильства, великий стаж наркозалежності та перебування на програмі ЗПТ. Більшість опитаних жінок зазначають наявність проблем при зверненні по допомогу до Національної поліції України. Опитані відчувають нагальну потребу в широкому спектрі послуг недержавних організацій.

Опис отриманих даних

Соціально демографічні показники. Переважна більшість опитаних мають вік від 26 до 55, причому в цьому проміжку вони приблизно рівномірно розподілились по десятилітніх інтервалах. Майже половина опитаних мають середню спеціальну освіту і приблизно третина мають закінчену або незакінчену вищу. За сімейним станом у вибірці приблизно однакові частки (по третині) одружених (як офіційно, так і в цивільному шлюбі) та неодружених жінок, тоді як удовиці складають приблизно п’яту частину. Дві третини мають постійного чи постійних партнера чи партнерку, причому тільки приблизно десята частина заперечила вживання цим партнером наркотиків. Вибірку було побудовано так, щоби приблизно однакові частки респонденток жили в Києві (північ), Харкові (схід), Полтаві (центр), Вінниці (захід) та Одесі (південь). Половина опитаних жінок ніде не працюють, третина вказали на наявність офіційной чи неофіційної часткової зайнятості, і тільки чверть мають повну постійну зайнятість; відповідно, зарплата є основним джерелом прибутків тільки у третини респонденток, ще третина живе з пенсії чи подібних соціальних виплат, тоді як дві третини мають або ситуативні прибутки або живуть на утриманні у родичів. Респондентки майже рівномірно розподілились за групами із низьким та середнім рівнем прибутку (від 1000 до 6000 грн на місяць).

 

Материнство. У двох третин опитаних є одна дитина чи кілька дітей, причому більшість складають жінки з одною дитиною. Переважна більшість респонденток оцінили свій досвід батьківства як позитивний, хоч в деяких випадках жінки вказували на певні складнощі, які траплялися в процесі виховання дітей.

 

Досвід вживання наркотичних речовин. Переважна більшість опитаних (майже 90%) жінок мають стаж уживання наркотиків, який перевищує 5 років; дві третини нині є клієнтками програми замісної підтримувальної терапії, ще третина була раніше на ЗПТ.

 

Досвід насильства. Принаймні третина респонденток має досвід домашнього насильства у різних формах – від фізичного до психологічного чи економічного.

 

Досвід звернень до медичних працівників. Тільки десята частина не мала досвіду звернення по медичну допомогу. Слід зазначити, що формулювання цього питання є невдалим, адже не зрозуміло, чи йдеться про медичну допомогу взагалі чи в контексті вживання наркотичних речовин. Оскільки майже всі мали досвід участі в програмах ЗПТ, то дивним виглядають 8% тих респонденток, які заперечують контакти з лікарями взагалі. Приблизно половина з опитаних вказують на випадки відмови в наданні медичної допомоги в зв’язку з тим, що пацієнтки вживали наркотики.

 

Окремо слід виділити досвід контактів з медициною в контексті розладів репродуктивної сфери. Переважна більшість (понад 90%) не зверталась для лікування безпліддя; 30% респонденток під час ЗПТ робили аборт; третина під час вагітності вживала наркотики; приблизно 80% тих опитаних, які мали позитивний по гепатиту С чи ВІЛ статус, скаржаться на певні проблеми з лікарями-гінекологами під час постановці на облік у разі вагітності. В половині випадків вагітність респонденток перебігала з ускладненнями. Тільки 24% тих, які вживали наркотики та мали позитивний за гепатитом С або ВІЛ статус, сказали, що їх лікар професійно обслужив під час пологів.

 

Досвід звернення по допомогу до поліції. Половина опитаних зверталась по допомогу до Національної поліції, але тільки п’ята частина при цьому вважає, що їм було надано необхідну допомогу.

 

Досвід взаємодії з НУО. Переважна більшість має можливість отримати допомогу (здебільшого соціально-психологічну) від спеціалізованих громадських організацій у своєму місті, а 23% зазначили, що вони самі беруть участь у діяльності таких ініціатив.

 

Потреба в послугах. Від половини до двох третин опитаних хотіли б отримувати інформацію про заходи місцевих громадських організацій для того, щоби мати можливість стати учасницями навчальних, інформаційних, адвокаційних, чи правозахисних заходів. Найбільш зручним шляхом отримання такої інформації (79%) респондентки вважають телефон, на другому місці стоять фейсбук, смс та електронна пошта (третина учасниць опитування).

 

Фактори, пов’язані з отриманням медичної допомоги

У цьому розділі ми спробуємо знайти основні фактори, які статистично значуще пов’язані зі змінною “відмова в наданні медичної допомоги через те, що респондентка вживає (або вживала) наркотики”. Оскільки кількість опитаних є невеликою, а вибірка була побудована нерепрезентативно, нема сенсу застосовувати складні статистичні моделі, а отримані результати слід сприймати винятково як орієнтир для майбутніх досліджень. Для унаочнення результатів і спрощення розрахунків цю змінну приведено до бінарного виду: “не стикалась з відмовами” (55%) / “стикалась зі випадками відмов” (45%); в аналогічний спосіб було спрощено інші змінні.

 

Як видно з таблиці (нижче наведено тільки ті фактори, які статистично значуще зв’язані з відмовами в наданні медичної допомоги на рівні p < 0.05), основними факторами, які асоціюються з відмовами в наданні медичної допомоги жінкам, які вживають наркотики, є належність до вікової групи 36+, незалученість до секс-бізнесу, відсутність досвіду домашнього насильства, великий стаж наркозалежності та перебування на програмі ЗПТ, наявність у місті, де мешкає опитана, організації чи ініціативної групи, яка надає послуги цій категорії жінок. Цей перелік можна умовно поділити на фактори, що випливають із композиції вибірки (залученість до секс-бізнесу, жертва домашнього насильства, наявність організації в місті), та фактори, які можуть бути інтерпретовані в межах здорового глузду. Так, великий стаж уживання наркотиків напряму пов’язаний з віком респондентки і досвідом участі у програмах ЗПТ – ці три фактори також здебільшого зчитуються візуально і вкладаються в суспільні уявлення про більш чи менш корисних людей, тобто таких, яким слід, з точки зору лікарів, помагати в першу чергу чи відкласти допомогу на потім.

 

 

Recommend
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Plus
  • LinkedIN
  • Pinterest
Share

+38 (044) 229 42 80