Позбавлення доступу до життєво-необхідного лікування ЗПТ під час мобілізації наркозалежних пацієнтів програми стало основним викликом лютого 2026! Подібні випадки склали 75% від зафіксованих НГЛ “кейсів” – випадків порушення прав наркозалежних людей та пацієнтів ЗПТ.
В абсолютних цифрах дана тенденція виглядає наступним чином: серед усього масиву 290 опрацьованих звернень у 37 кейсах містилася інформація саме щодо порушення прав, з яких 28 стосувалися позбавлення життєво-необхідного лікування наркозалежних військовослужбовців.
Відповідно, можна стверджувати, що в лютому збереглася тенденція щодо продовження масової мобілізації пацієнтів ЗПТ з подальшою втратою ними доступу до життєво-необхідного лікування.
Зокрема, зафіксовано продовження практики затримання пацієнтів ЗПТ безпосередньо під спеціалізованими медзакладами або навіть безпосередньо у їх приміщенні, з подальшою доставкою до ТЦК та СП. Потім пацієнти ЗПТ, як зазначалося у зверненнях, формально проходили ВЛК, без врахування їх наркозалежності, участі у державній програмі замісної підтримувальної терапії та обмеженої придатності, відповідно до статті 15 «Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби». Після чого мобілізовані пацієнти направлялися до навчальних центрів та військових частин, без забезпечення умов для безперервного отримання лікування.
Відповідні дії працівників поліції та ТЦК та СП, окрім іншого, негативно впливають на привабливість програми ЗПТ для решти наркозалежних людей, оскільки наочно демонструють, що відвідування медзакладу для отримання життєво-необхідного лікування несе для пацієнтів ЗПТ – чоловіків призовного віку додаткові ризики, пов’язані з мобілізацією без подальшого забезпечення життєво-необхідного лікування.
Окремо слід додати, що до НГЛ надійшли скарги, здебільшого від рідних наркозалежних людей, на грубе порушення прав людини військовослужбовців з числа пацієнтів ЗПТ, особливо в штурмових підрозділах (здебільшого йдеться про в/ч А4862, 425 штурмовий полк “Скеля”). Одна скарга супроводжувалась відеоматеріалами, які містили ознаки серйозних порушень прав людини та можуть бути розцінені, як катування та ненадання медичної допомоги. Також у відео містилася інформація про самогубство іншого учасника ЗПТ, скоєне, імовірно, на тлі синдрому відміни/переривання ЗПТ у військовій частині.
НГЛ є проєктом Благодійного фонду «Надія та Довіра», пацієнтської організації, і не наділена повноваженнями вести розслідування та надавати оцінку викладеним у відео повідомленням, проте у рамках опрацювання даного кейсу, ми сконтактували з активістками громадських організацій з м. Кропивницького, які підтвердити справжність відео. Також нам вдалося телефоном поспілкуватися з матір’ю пацієнта ЗПТ з відео. Жінка підтвердила смерть сина та зазначила, що на даний час йде перевірка обставин, викладених у відео, з боку компетентних правоохоронних органів. Від консультації юриста НГЛ вона відмовилася. Також вона підтвердила, що спілкувалася з матір’ю чоловіка, про самогубство якого у відео розповів її син.
Також ми отримали звернення з інформацією про те, що ще один пацієнт ЗПТ, який був мобілізований до 425-го штурмовому полку “Скеля”/ в/ч А4862, помер від гангрени ноги, оскільки, зі слів рідних, йому не було вчасно надано медичну допомогу.
Відповідні звернення та скарги потребують додаткової правової оцінки/ розслідування, що не входить у повноваження та компетенцію НГЛ, і можемо лише фіксувати дані випадки. Тому ми зацікавлені в напрацюванні алгоритму реагування на подібні звернення та скарги з метою запобігання подібним ситуаціям.
Задля об’єктивності варто відзначити, що мобілізація пацієнтів ЗПТ не в усіх 100% випадків означає втрату доступу до життєво-необхідного лікування та медичної допомоги. Проте ми, як організація що безпосередньо опрацьовує звернення та випадки порушення прав, маємо відзначити, що чинне законодавство, яке регулює роботу програми ЗПТ в Україні, категорично не відповідає потребам військових – пацієнтів ЗПТ.
Серед зафіксованих НГЛ у лютому показових випадків/кейсів:
– пацієнт ЗПТ – військовий був змушений тричі (3! рази) відвідати медзаклад у супроводі командира, перш ніж зміг отримати життєво-необхідні наркотичні лікарські засоби (Донецька область).
– пацієнт ЗПТ – військовослужбовець не зміг отримати життєво-необхідні ліки у зв’язку з тим, що кабінет видачі припиняв роботу і відповідні дані не можна було внести в інформаційну медичну систему (Дніпропетровська область)
– пацієнт ЗПТ – військовослужбовець, який отримував препарати ЗПТ для самостійного прийому і який переводився з одного міста до іншого, був переведений на щоденний прийом препарату, що є для нього надзвичайно незручним та створює обмеження для проходження військової служби, оскільки рішення про видачу препарату для самостійного прийму відповідно до чинної нормативної бази приймає лікар на власний розсуд і може не брати до уваги виписку лікаря з іншого регіону, який рекомендував амбулаторне лікування даному пацієнту (Черкаська область)
– колишній пацієнт ЗПТ з Одеси, який був мобілізований, втратив доступ до ЗПТ і продовжив неконтрольоване вживання психоактивних речовин, у зв’язку з чим був направлений з військової частини на спеціалізоване лікування. Він мав наміри стати пацієнтам державної програми ЗПТ, але не зміг, оскільки йому б довелося протягом щонайменше 3-ох місяців відвідувати кабінет видачі щоденно. Проте людина змогла продовжити лікування з використанням замісних препаратів на базі приватного медзакладу, який не має відповідних обмежень у своїй роботі (Запорізька область).
Як відомо, станом на березень 2026 року відповідний порядок забезпечення безперервності лікування ЗПТ для наркозалежних військовослужбовців/пацієнтів досі не нормативно не затверджено. Навіть офіційна інформація про розробку проєкту подібного Порядку відсутня. Сам факт можливості визнання у нормативно-правовому полі законності проходження військової служби наркозалежними людьми/пацієнтами ЗПТ в Україні, у т.ч. у бойових частинах/зі зброєю, сприймається неоднозначно і потребує відповідальності військово-політичного керівництва. Тому на 5-му році повномасштабного вторгнення ця проблема має вкрай латентний характер з очевидною має тенденцією до подальшого загострення.
Щодо інших зафіксованих тенденцій, як і раніше, додаткової уваги та відповідного супроводу потребують ситуації, коли пацієнти ЗПТ потрапляють до стаціонару лікарні або втрачають змогу самостійно пересуватися. В лютому ми супроводжували випадок, коли пацієнт ЗПТ зламав ногу і не міг самостійно отримати ліки (після втручання НГЛ препарати для нього отримала сестра), інший випадок стосувався чоловіка з тубдиспансера, і дана ситуація також вирішилася після втручання наших фахівців.
Варто зауважити, що ситуації, що стосуються збереження безперервності ЗПТ в умовах домашнього стаціонару та стаціонару іншого медзакладу, потребують системного вирішення, оскільки наразі життєво-необхідні ліки для пацієнтів ЗПТ, які не можуть з’явитися за препаратом самостійно, часто отримують члени сім’ї. Проте пацієнти ЗПТ та їхні рідні старішають, відповідно, батьки не можуть отримувати для них життєво-необхідні ліки.
Серед інших зафіксованих випадків порушення прав, які опрацьовувала Гаряча Лінія у лютому 2026 варто виділити спробу відмови у постановці на програму ЗПТ для вагітної жінки – споживачки наркотиків (ситуацію вдалося вирішити після втручання фахівчині з гендеру та програми ЗПТ НГЛ).
Також протягом лютого НГЛ опрацювала 3 кейси щодо потреби у забезпеченні безперервності ЗПТ у місцях несвободи. Варто виокремити супровід випадку в Миколаєві, коли препарати ЗПТ були вилучені співробітниками поліції, а людина, яка перебувала в ІТТ потребувала продовження лікування. Після звернення на Гарячу Лінію та надання нашими фахівцями алгоритму дій, необхідних для підтвердження вилучення замісного препарату, затримана особа змогла відновити доступ до ЗПТ і переривання лікування не відбулося, проте дана ситуація була вирішена у тому числі завдяки наполегливості співробітників ІТТ.
Продовжуючи тему звернень пацієнтів ЗПТ, які потребують безперервності лікування в місцях несвободи, варто відзначити звернення щодо переривання ЗПТ під час етапування. Так, у відповіді на наше звернення від ДУ “Чортківська установа виконання покарань №63” зазначено, що засуджений в інтересах якого надійшло звернення, звернувся із заявою на ім’я начальника державної установи та завідувача, щоб його зверенення у БФ «Надія та Довіра» не розглядати, оскільки воно було здійснене у стані сильного душевного хвилювання. Але засудженого було етаповано у КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР для уточнення щодо замісної підтримувальної терапії, де йому було надано відповідну допомогу.
Оскільки переривання лікування ЗПТ в процесі етапування є повторюваною проблемою, програма ЗПТ в місцях несвободи потребує розширення.
Для вирішення зазначених ситуацій НГЛ проводилася системна комунікація телефоном та месенджерами з відповідальними особами та організаціями. Також протягом звітного періоду фахівцями Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ було підготовлено та відправлено 138 офіційних звернень до Центру громадського здоров’я МОЗ України, Департаменти охорони здоров’я Міністерства оборони України, Військового омбудсмана, Сухопутних військ, військових частин, пунктів ТЦК та СП, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, офісу Президента України, РНБО, установ виконання покарань, Центру охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби.
Відповідна кількість звернень співвідносна з січнем 2026 р. , коли фахівці Гарячої Лінії підготували 136 офіційних звернень (для порівняння в 2025 р. ми підготували 133 звернення за весь рік!).
Нижче розподіл звернень від НГЛ за адресатами:
Рекомендації уповноваженим органам/суб’єктам:
- У реалізації програми ЗПТ має бути забезпечення дотримання безперервності життєво-необхідного лікування незалежно від місцезнаходження пацієнта, у тому числі в умовах посилення мобілізації та проходження військової служби. Всі факти переривання лікування ЗПТ мають бути розслідувані з негайним поновленням лікування.
- Розробити та нормативно затвердити чіткий алгоритм дій для ТЦК та СП й членів ВЛК при виявленні наркозалежної особи та механізм ідентифікації пацієнтів ЗПТ під час проходження ними ВЛК, у т.ч. в умовах, коли особа не має при собі підтверджувальних документів. Вирішення даної ситуації можливе через врегулювання надання членам ВЛК доступу до медичної системи ІСЗХ. Також як допоміжний механізм ідентифікації пацієнтів ЗПТ може виступити Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ
- Щодо роботи медичних кабінетів ЗПТ: доцільно запровадити гнучкі механізми переведення пацієнтів, нормативно відновити практику видачі препаратів ЗПТ на 30 днів для самостійного прийому для військовослужбовців – пацієнтів ЗПТ
- Окремої уваги потребує питання отримання виписок та довідок з інформацією про участь особи у програмі ЗПТ. Наразі виписку пацієнт може отримати лише особисто, відвідавши медзаклад. Це створює суттєві складнощі для тих пацієнтів, які хочуть пройти повторну ВЛК, бо їхні рідні не можуть зібрати повний пакет документів, а особа в цей час перебуває у військовій частині й не може відвідати медзаклад особисто.
Важливим напрямком у роботі Гарячої Лінії окрім власне реагування на випадки порушення прав, стало поширення аналізу звернень, який вказував на типові проблеми та містив аргументовані рекомендації. Його поширення заклало підвалини для вирішення системних проблем у реалізації програми ЗПТ та реагування на відповідні порушення прав людини. Саме він дозволив запустити комунікацію щодо проблеми масової мобілізації наркозалежних людей до Сил оборони в Україні.
Зі свого боку Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ, продовжує функціонувати як дієвий правозахисний інструмент, базуючись на системному аналізі звернень та кейсів серйозних порушень, а також і на послідовному супроводі конкретних випадків.
Щиро сподіваємося на відповідальне опрацювання вказаного аналізу уповноваженими державними органами та службами, реагування у межах компетенції на зафіксовані випадки порушень та відповідні негативні тенденції.