Після того, як був розформований ДУ «Конотопський виправний центр 130», доступ до лікування ЗПТ втратили 6 учасників програми (ще 6 людей зберегли доступ до програми ЗПТ, оскільки в тому числі завдяки втручанню фахівців Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ були переведені до ДУ “Бердичівський виправний центр (№108)”)
Цих пацієнтів перевели до ДУ «Хролівський виправний центр №140» (Харківська область). Вони розраховували, що зможуть продовжити лікування на базі Харківського обласного наркологічного диспансеру, до якого з виправного центру близько 7 км.
Першочергово, проблема була в тому, що в цих людей не було декларації з сімейним лікарем. Завдяки втручанню фахівців Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ це питання вдалося вирішити.
Учасників програми ЗПТ навіть привезли з виправного центру до наркодиспансеру, де вони написали заяви на участь у програмі ЗПТ.
Але лікар відмовилася задовольнити їхні заяви, посилаючись спочатку на те, що не може взяти нових пацієнтів, а потім, що не може видати препарат «на руки», оскільки це суперечить наказу МОЗ №200, а привозити пацієнтів щоденно виправний центр не має змоги.
Про ускладнення ситуації були поінформовані співробітники Центру громадського здоров’я та інші зацікавлені особи, наші фахівці вже готували чергове відповідне звернення.
Водночас пацієнтам було запропоновано пройти 10-денну детоксикацію, і попри застереження консультантів Гарячої Лінії на тлі вкрай поганого самопочуття, люди це зробили. Фактично, самі погодилися на детоксикацію замість подальшої участі у програмі ЗПТ.
На жаль, за таких умов, враховуючи нормативну базу – відстояти права цих пацієнтів на отримання ЗПТ – вже практично неможливо.
«Це далеко не перший випадок, коли люди втрачають сили, мотивацію та терпіння у відстоюванні власних прав. У місцях несвободи людину не так вже й важко схилити до того, щоб вона погодилася на рішення, вигідне адміністрації установи, а не самій людині. Відповідні випадки, на жаль, є типовими, зокрема вже мали місце у Київському СІЗО та в Рівненському СІЗО, де учасники програми також втратили доступ до життєво-необхідного лікування», – зазначив керівник проєкту Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ Андрій Яровий ( Андрей Яровой).
На превеликий жаль, попри декларування розширення програми ЗПТ у місцях несвободи, ми бачимо численні протилежні приклади. Тому будемо й надалі докладати усіх зусиль, щоб пацієнти програми ЗПТ не залишалися без життєво-необхідного лікування.
Водночас ми просимо усіх, хто до нас звертається – намагайтеся бути наполегливими, відстоюючи власні права.