Це слова одного з клієнтів Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ, який подзвонив, щоб розповісти про свої досягнення завдяки програмі, і ми з задоволенням ділимося цією розповіддю.
Я – пацієнт програми ЗПТ з невеличкого міста Вінницької області. Цілих сімнадцять років коловся як скажений, все моє життя оберталося довкола наркотиків. Я починав з маку, а закінчував «вуличним метадоном», пережив дві клінічні смерті. Звичайно, розумів, що у мене серйозні проблеми, і не лише в мене. Батьки настільки втомилися від моїх витівок, що неодноразово виганяли з дому, це й зрозуміло.
Пробував реабілітацію, але тільки виходив з чергового центру, знову повертався до вживання. Про замісну терапію я чув і від знайомих і від лікарів обласного СНІД-центру. У мене з ними контакт і взаєморозуміння, але ставати пацієнтом програми я не хотів, брикався. Говорив: «Я ще поборюсь!»
Якщо відверто, то я не вірив, що в моєму житті може щось змінитись. Але врешті-решт я втомився, і пішов на програму. Відчуття було – все, здаюся, втомився від постійних пошуків.
Пів року проходив, усіх правил дотримувався, не доганявся. І що б Ви думали: працює. З батьками стосунки покращилися, роботу знайшов. Не бозна-яку – сторожем вночі, але мені на життя вистачає.
А ще я одружуватися збираюся. З дівчиною з мого міста познайомився через інтернет, писав їй, писав, а вона, мабуть, місяці зо два мені не відповідала. Все одно, вона мені так сподобалася, що я намагався пожартувати з нею. У мене й вдача така, весела. Врешті вона відповіла. Так потроху в нас закрутилося.
Я хвилювався, як розповісти про своє життя. Але вона все уважно вислухала і сказала: «Минуле є минуле, треба теперішнім жити і про майбутнє думати». То ми незабаром одружимося.
Я хочу історією своєю поділитися, бо може, хтось теж шукає вихід, як колись я, і моя розповідь допоможе людині зробити правильний вибір.
З особистими історіями інших пацієнтів та пацієнток замісної терапії, можна ознайомитися за посиланням.