Залежність від психоактивних речовин (ПАР) є хронічним захворюванням центральної нервової системи, що характеризується потягом до вживанням наркотичних речовин попри серйозні медичні та соціальні наслідки.
Одним із найбільш ефективних методів лікування опіоїдної залежності є замісна підтримувальна терапія (ЗПТ), яка базується на застосуванні метадону або бупренорфіну та довела свою ефективність у зниженні ризиків для здоров’я, включно з ВІЛ та вірусними гепатитами.
Люди, які живуть з наркозалежністю, часто стикаються з множинною стигмою — через саму залежність, ВІЛ-статус, наявність вірусного гепатиту С, зовнішній вигляд або спосіб життя. В умовах повномасштабної війни ці фактори поєднуються з додатковими ризиками та вразливістю, що особливо гостро проявляється у гендерному вимірі. Цей звіт підготовлено на основі аналізу звернень, які надійшли на Національну Гарячу Лінію з питань наркозалежності та ЗПТ у січні–жовтні 2025 року, та має на меті висвітлити гендерні аспекти проблем, потреб клієнтів і вплив соціальних стереотипів.
Аналіз ґрунтується на даних з 3811 звернень, отриманих Національною Гарячою Лінією з питань наркозалежності та ЗПТ протягом 10 місяців 2025 року.
Консультації надавалися у форматі «рівний-рівному» телефоном (0-800-507-727) та онлайн (через Facebook-сторінку та чат-бот Благодійного фонду «Надія та Довіра»). У разі порушення прав клієнтів консультанти фіксували звернення та ініціювали усні й письмові звернення до відповідних інституцій. Також клієнти мали доступ до безкоштовних консультацій лікаря-нарколога, юриста та фахівчині з гендерних питань і програм ЗПТ.
Як, вже зазначалося, протягом січеня–жовтня 2025 року на Гарячу Лінію надійшло 3811 звернень.
Із них: 2734 звернення (приблизно 72%) — від чоловіків; 1077 звернень (близько 28%) — від жінок. Таким чином, кожне третє звернення надходило від жінки. Відповідний показник пояснюється тим, що жінки значно частіше звертаються як члени родин людей з наркозалежністю, а також більш схильні до пошуку захисту прав і справедливості.
Телефонний зв’язок залишається основним каналом комунікації для людей, які живуть з наркозалежністю. Лише кожне 13-те звернення надходило онлайн. Це свідчить про важливість живого контакту, можливості поставити запитання та отримати емоційну підтримку від дружніх фахівців.
Гендерні аспекти тематики звернень
Серед 388 звернень від членів родин людей з наркозалежністю жінки зверталися у п’ять разів частіше за чоловіків. Це відображає стійкий соціальний стереотип, відповідно до якого саме жінка несе відповідальність за здоров’я та благополуччя членів сім’ї — чоловіків, дітей, у тому числі дорослих синів і дочок. Відповідна інформація важлива з точки зору планування подальших ініціатив, оскільки батьки, як ніхто, зацікавлені в тому, щоб їхні діти, які мають проблему залежності, знайшли вихід з ситуації. Підтвердженням цієї думки є те, що Благодійний Фонд “Надія та Довіра” розпочинав свою діяльність як батьківська (а точніше материнська) ініціатива.
Жінки та програми лікування
У категорії звернень від споживачів наркотиків кожне п’яте звернення надходило від жінки. Водночас у державній програмі лікування жінки становлять лише приблизно одну восьму пацієнтів. Серед пацієнтів ЗПТ кожне четверте звернення надходило від жінки, що є непропорційно високим показником з огляду на їхню загальну представленість у програмі. Це свідчить про те, що жінки стикаються з більшими бар’єрами та порушеннями прав у процесі лікування, а також про їхню вищу потребу в консультаційній та правовій підтримці.
Стигма та гендерно зумовлене насильство Жінки, які живуть з наркозалежністю, зазнають сильнішого суспільного осуду, ніж чоловіки. Це призводить до того, що вони рідше звертаються за медичною допомогою, уникають контактів із соціальними службами та правоохоронними органами. Однією з ключових тем звернень до фахівчині з гендерних питань є домашнє та гендерно зумовлене насильство, часто посилене воєнним контекстом, ПТСР у чоловіків та вживанням наркотиків. Жінки переважно шукають безпеки для себе та дітей, а не покарання для кривдників. Також актуальними залишаються репродуктивні питання — планування вагітності на фоні ЗПТ, ризики для дитини та поєднання ЗПТ з антиретровірусною терапією.
Вплив війни на людей з наркозалежністю та пацієнтів ЗПТ
Війна суттєво ускладнила доступ до лікування через мобілізацію медичних працівників, руйнування закладів охорони здоров’я, перебої з логістикою та вимушену евакуацію пацієнтів ЗПТ із прифронтових територій. Для внутрішньо переміщених осіб, які є пацієнтами ЗПТ, доступ до лікування є життєво необхідним і за значущістю не поступається житлу чи харчуванню. Водночас нерівномірне покриття медзакладів, що реалізують ЗПТ, змушує людей обирати між безпекою, житлом і лікуванням. Жінки-ВПО особливо вразливі через страх стигматизації, булінгу дітей та ризиків втрати батьківських прав.
Якщо перейти до основної проблематики звернень від пацієнів ЗПТ – чоловіків, то Гаряча Лінія фіксує численні випадки порушення прав пацієнтів ЗПТ, зокрема: утримання осіб у ТЦК та СП без доступу до життєво необхідних препаратів; ігнорування діагнозів військово-лікарськими комісіями; знищення або розголошення медичних документів; незаконні вимоги до пацієнтів ЗПТ-ВПО з боку медичних закладів.
У відповідь Гаряча Лінія надає інформаційну та правову підтримку, організовує консультації профільних фахівців, направляє офіційні звернення та здійснює адвокаційну діяльність.
Висновки та рекомендації
Аналіз звернень засвідчує наявність системних гендерних диспропорцій, високого рівня стигми та значного впливу війни на доступ до лікування і захист прав людей, які живуть з наркозалежністю. Серед ключових рекомендацій:
1)Поєднання розвитку програм ЗПТ із гуманітарною та соціальною підтримкою за принципом «рівний-рівному».
2) Посилення підтримки пацієнтів ЗПТ з числа ВПО, зокрема жінок.
3) Адвокація змін до законодавства в бік більш гуманної та правозахисної політики.
4) Системна підтримка медичних працівників, які працюють з пацієнтами з наркозалежністю.
5) Розвиток ініціатив із ресоціалізації, працевлаштування пацієнтів та пацієнток ЗПТ, підтримки дітей з вразливих сімей у розвитку для того, щоб вони бачили перед собою різні моделі поведінки
6) Розвиток інституційної спроможності громадських організацій. Так, діяльність Національної Гарячої Лінії координується Благодійним фондом «Надія та Довіра» за підтримки міжнародних донорів. Водночас припинення фінансування окремих програм створює ризики для безперервності надання допомоги, що потребує пошуку нових партнерств та ресурсів.
—–
Відповідні дані президентка БФ “Надія та Довіра” представила під час засідання групи “Гендер у гуманітарній діяьності”.
Презентація Гарячої Лінії викликала зацікавлення, обговорення та ряд питань, що стосувалися стійкосмті послуг в умовах обмеженого фінансування та практик допомоги й тій підтримці, які можуть отримати споживачі інших речовин – не опіоїдів.