Якби про ситуацію, над вирішенням якої зараз працюють фахівці Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ, знімали гостросюжетний фільм – вийшов би першокласний трилер.
У ньому було б усе – мисливці за головами, які буквально викрадають людей, катування позбавленням доступу до життєво необхідного лікування, небайдужі до своїх пацієнтів медпрацівники, співробітники громадських організацій, які намагаються протидіяти безпринципності та хаосу, і головний герой – пацієнт ЗПТ, який потребує збереження власного права на доступ до лікування та збереження людської гідності.
Щоб історія була завершена не вистачає лише хепі енду, у якому добро перемагає зло, і людина отримує доступ до необхідного лікування
Проте в реальному житті до щасливого завершення ще дуже й дуже далеко.
Наразі ми, фахівці Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ, опрацьовуємо реальний випадок, коли пацієнт ЗПТ, мобілізований з численними порушеннями, потребує доступу до життєво необхідного лікування.
Щоб ви переконалися, що ми не перебільшуємо, наведемо стислий виклад подій у хронологічному порядку.
Пацієнт ЗПТ, як законослухняний громадянин, восени 2024 пройшов ВЛК та став на облік в Салтівському РТЦК та СП м. Харків.Проте 8.04.2025 він був доставлений працівниками поліції в Немишлянський РТЦК та СП в м. Харків, де за пів години пройшов ВЛК.Його діагноз «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності» підтверджувала виписка із кари амбулаторного хворого, надана КНП Харківської обласної ради «Обласний клінічний центр профілактики і боротьби зі СНІД», проте ні документ, ні слова чоловіка не були взяті до уваги. Більше того, за словами самого пацієнта ЗПТ, ці документи просто-таки розірвали та викинули в смітник у нього на очах. Зі слів чоловіка, замісний препарат у нього вилучили співробітники РТЦК та СП перед проходженням ВЛК.Того ж дня чоловік був мобілізований до військової частини А3017.13.04.2025 чоловік був переведений до навчального центру військової частини А 3053 м. Хмельницький.Весь цей час пацієнт ЗПТ не мав доступу до лікування і перебував у стані абстинентного синдрому. Варто зауважити, що замісна підтримувальна терапія є життєво необхідним лікуванням, а позбавлення доступу до лікування можна прирівнювати до катування.18.04.2025 медик навчального центру відреагував на численні скарги, що стосувалися різкого погіршення стану здоров’я чоловіка, і пацієнт ЗПТ у супроводі був направлений до Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру, де знаходить до сьогодні.Проте доступу до лікування ЗПТ чоловік позбавлений, йому проводять детоксикацію.Ми, фахівці Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ, залучені до вирішення даної ситуації, і окрім неодноразової усної кумунікації на різних рівнях вже підготували та відправили офіційне звернення.
Окремо поінформували про ситуацію співробітників Центру громадського здоров’я МОЗ України. Завдяки небайдужому ставленню медпрацівників, у медиків Хмельницького обласного наркологічного диспансеру є виписка пацієнта, підготовано його лікарям з Харкова.
Проте для нас критично важливо, щоб людина зберігала доступ до життєво необхідних ліків на усіх етапах перебування у Силах оборони. Ситуація, коли мобілізованого позбавляють доступу до життєво необхідного лікування – є кричущим порушенням прав людини, і вони потребують суспільного розголосу.
До вирішення ситуації також залучений наш юрист, який допомагатиме чоловікові оскаржити рішення ВЛК.
Ми, як громадська організація, що вже понад 15 років опікується правами людей, які живуть з наркозалежністю, хочемо, щоб оцінку даній ситуації надали Міністерство оборони України, Міністерство охорони здоров’я України, Центр громадського здоров’я України, Офіс Омбудсмана України, Міністерство внутрішніх справ МВС України.