Більшість (60%) випадків порушення прав, зафіксованих НГЛ у липні, пов’язані, як і в попередні періоди, з мобілізацією пацієнтів. Наразі очевидною є позитивна тенденцію, яка проявляється у тому, що після звернення до наших фахівців та підготовки офіційних звернень, зокрема до військового омбудсмана, мобілізованих пацієнтів ЗПТ масово скеровують на повторну ВЛК. Проте даний підхід не гарантує, що мобілізований пацієнт державної програми ЗПТ буде визнаним непридатним – у більшості випадків, які опрацювала Гаряча Лінія, пацієнтів ЗПТ повторні ВЛК визнають придатними до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони. Тобто, скерування на повторну ВЛК не гарантує, що людина відновить доступ до лікування ЗПТ.
Інший проблемний момент пов’язаний з перериванням лікування під час мобілізації та з подальшими досить жорсткими нормативно вмотивованими вимогами щодо отримання препаратів ЗПТ після переривання лікування. Показово, що навіть у тому випадку, коли людина потрапляє в частину, поруч з якою розташований кабінет ЗПТ і є можливість її довезення для отримання лікування, у військовій частині не завжди є змога відвозити пацієнта щоденно. Водночас, як показують звернення, лікарі після переривання лікування, наполягають на періоді індукції зі щоденним відвідуванням або перебуванням у стаціонарі, щоб дотримуватися правил лікування ЗПТ. Цей формат, як вже зазначалося, не завжди є прийнятним для військової частини, і заручником відповідних вимог стає наркозалежний пацієнт, який не отримує лікування. На тлі абстинентного синдрому зростає ризик СЗЧ, і це підтверджує, зокрема, випадок, зафіксований НГЛ протягом липня.
Інший серйозний виклик національній безпеці пов’язаний з тим, що офіційні Роз’яснення за підписом директора Департаменту, майора медичної служби Дмитра Самофалова, стосуються саме пацієнтів державної програми ЗПТ. Водночас в приватних медичних закладах за існуючими даними отримує лікування така ж кількість пацієнтів, як і в державних. На практиці ми бачимо тенденцію, коли наркозалежні, які потерпають від абстиненції, потрапляють у тому числі до штурмових частин. При цьому багато з них мають серйозні супутні хвороби, включаючи ВІЛ та вірусні гепатити. Додатково слід зауважити, що часто в пацієнтів приватних медзакладів вище дозування замісного препарату, і абстинентний синдром ще більш виражений.
Інші проблемні моменти, зафіксовані протягом липня, стосувалися неможливості отримати препарати за рецептами пацієнтами приватних медзакладів, через що мали місце епізоди переривання лікування у різних областях. Дана ситуація стабілізувалася приблизно протягом тижня. Проте вона яскраво демонструє, що зміни до умов ліцензування та ведення діяльності приватними кабінетами мають бути побудовані таким чином, щоб наркозалежні не поверталися до вуличного вживання.
Щодо реалізації програми ЗПТ у пенітенціарному секторі, то НГЛ продовжує фіксувати звернення з ДУ “Стрижавська виправна колонія (№81)”, у яких люди зазначають, що хочуть отримувати доступ до програми ЗПТ, проте не мають відповідної можливості. Ми розуміємо специфіку контингенту, проте звертаємо увагу, що відповідні звернення масово надходять з однієї установи, вказує на потребу в розширенні програми. Крім того доцільними є інтервенції з залучення рівних консультантів та представників НГО для медіації проблемних моментів й роз’яснення правил участі у програмі.
Рекомендації
З метою забезпечення прав людини, безперервності лікування пацієнтів ЗПТ та мінімізації ризиків для національної безпеки й боєздатності Збройних Сил України, пропонується вжиття таких заходів:
- У сфері взаємодії з ТЦК та СП, ВЛК та військовим омбудсманом:
- Посилення контролю за рішеннями ВЛК з використанням медичних інформаційних систем: Ініціювати перед Міністерством оборони України та Командуванням Медичних сил ЗСУ розгляд питання щодо єдиної інформаційної системи, яка б дозволяла ідентифікувати пацієнтів ЗПТ під час проходження ВЛК.
- Щодо забезпечення безперервності лікування у військових частинах:
- Оптимізація процедури індукції: Спільно з Центром громадського здоров’я та МОЗ України переглянути вимоги щодо обов’язкового стаціонарного перебування або щоденного відвідування кабінетів ЗПТ для військовослужбовців після вимушеного переривання лікування. Впровадити гнучкіші протоколи (наприклад, можливість видачі препаратів на кілька днів за умови контролю з боку начмеда частини).
- Профілактика СЗЧ: Посилити правове та психологічне інформування командування частин щодо лікування ЗПТ, його значення для життя та здоров’я людини, важливості недопущення “синдрому відміни” та ризиків самовільного залишення частини (СЗЧ) військовослужбовцями з числа пацієнтів на тлі його розвитку.
- Щодо пацієнтів приватних медичних закладів:
- Розширити дію офіційних роз’яснень (зокрема, за підписом Дмитра Самофалова) на пацієнтів приватних програм ЗПТ, оскільки вони становлять близько 50% від загальної кількості пацієнтів, за умови їх ефективної ідентифікації через медичні системи або документи, що підтверджують участь у програмі
- При перегляді умов ліцензування приватних медзакладів, акцентувати увагу на доступності лікування ЗПТ як життєво-необхідного для пацієнтів та недопущення його переривання завдяки введенню вимог щодо переведення до іншого медзакладу в найкоротші терміни.
Підсумовуючи, можна констатувати, що Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ сьогодні виступає не лише як ефективний інструмент захисту прав людини, забезпечуючи оперативне реагування на індивідуальні кризові випадки, а й як унікальний майданчик для поточного динамічного моніторингу ситуації. Збір та систематизація інформації в режимі реального часу дозволяють чітко фіксувати системні прогалини та нові виклики у сфері замісної підтримувальної терапії та наркозалежності, що є критично важливим для вироблення дієвих рішень на державному рівні та зміцнення національної безпеки.