';

“Бар’єри доступу жінок, які живуть з наркозалежністю, до програми ЗПТ та медичних послуг у сфері СЗРП” (2019)

Аналітичний звіт за результатами дослідження

«Бар’єри доступу жінок, які живуть з наркозалежністю, до програми ЗПТ та медичних послуг у сфері СЗРП»

ЗМІСТ

ЗМІСТ. 2

Основні скорочення. 3

Розділ 1. Резюме. 4

Розділ 2. Вступ та передумови. 6

Розділ 3. Опис та методологія дослідження. 7

Розділ 4. Основні результати. 10

4.1.       Соціально-демографічний портрет респонденток. 10

4.2.       Опис існуючої ситуації щодо програми ЗПТ. 11

4.3.       Опис  існуючої ситуації щодо взаємодії ЖЖН з лікарями загальної практики та гінекологами та акушерами. 13

Розділ 5. Рекомендації 16

Розділ 6. Додатки. 21

ДОДАТОК 1. 21

Основні скорочення

PITCH  – проект «Партнерство заради натхнення, трансформації та об’єднання для ефективної відповіді на епідемію ВІЛ»

Альянс – Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні

АРТ – антиретровірусна терапія

БО – благодійна організація

БФ – благодійний фонд

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я

ЖЖН – спільнота жінок, які живуть з наркозалежністю

ЗОЗ – заклад охорони здоров’я

ЗПТ – замісна підтримувальна терапія

ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом

ЛВІН – люди, які вживають ін’єкційні наркотики

ЛВН – люди, які вживають наркотики

ЛЖВ: люди, які живуть з ВІЛ

ЛПЗ – лікувально-профілактичний заклад

Мережа  – мережа «100% життя»

МОЗ – Міністерство охорони здоров’я України

НУО – неурядова організація

СНІД – синдром набутого імунодефіциту (термінальна стадія ВІЛ-інфекції)

СРЗ – сексуальне та репродуктивне здоров’я

СРЗП – сексуальне та репродуктивне здоров’я та права

ТБ – туберкульоз

ЮНЕЙДС – Об’єднана програма Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ/СНІД

Розділ 1. Резюме

Епідемічна ситуація в Україні сконцентрована в групі людей, які вживають ін’єкційні наркотики, що зумовлено наявністю ризикованих поведінкових практик та чисельністю цієї групи. І хоча за останні роки досягнуто вагомого прогресу на шляху подолання ВІЛ серед ЛВІН, в першу чергу, завдяки масштабним профілактичним втручанням, ця група та їх групи контакту продовжують залишатися в фокусі епіднагляду за ВІЛ-інфекцією.

Жінки, які вживають наркотики, є більш уразливою до ВІЛ групою у порівнянні з чоловіками, що пов’язано з декількома факторами: 

  • часто, щоб мати гроші на наркотики, наркозалежні жінки  займаються секс-роботою
  • високий рівень насильства в цій групі, в т.ч сексуального
  • вищий рівень стигматизації жінок суспільством та медиками (порівняно з чоловіками) та страх, що заберуть дітей, змушує жінку приховувати свою залежність – такі жінки недосяжні для програм  зменшення шкоди.
  •  наявність ВІЛ-статусу підвищує рівень стигматизації та самостигматизації.

Найбільш ефективним методом боротьби з поширенням ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків є замісна підтримувальна терапія з використанням препаратів метадон та бупренорфін.

Станом на 01.01.2019, послуги замісної підтримувальної терапії в Україні отримували 11 385 осіб 82,3% з учасників програми – чоловіки (9 366 осіб), 17,8% – жінки (2 019).

Основним завданням даного дослідження було проаналізувати доступ жінок, які вживають наркотики, до програм зменшення шкоди (зокрема, замісної підтримувальної терапії) та медичних послуг загалом, визначити проблемі моменти та бар’єри доступу таких жінок до програм та сформувати відповідні рекомендації.

Всі респондентки, які взяли участь у дослідженні,  одностайно наголошували на тому, що програма ЗПТ змінила їх життя, даючи можливість вести «нормальне життя», приділяти більше уваги близьким  та не витрачати гроші на наркотик.

ЗПТ в Україні є досить розвиненою та загальнодоступною, але в той же час існує низка бар’єрів, які перешкоджають ЖЖН повною мірою користуватись перевагами цієї програми.

До найбільш впливових бар’єрів щодо постановки на програму варто віднести необхідність здачі повного переліку аналізів для постановки на програму та стати на наркооблік (для постановки діагнозу більшість лікарів вимагають госпіталізації до стаціонару). Також серед самих наркозалежніх існує багато міфів про ЗПТ, а ЖЖН є дуже закритою групою в Україні – часто дуже важко дістатись до наркозалежної жінки, надати інформацію, запропонувати допомогу та супровід до програми, особливо в умовах, коли її рідні проти. Крім того, сайти ЗПТ знаходяться найчастіше у містах та великих населених пунктах, тому для жінок, які мешкають у маленьких міста та селах,  отримання препарату ЗПТ є вкрай складним процесом.

Під час лікування на програмі ЗПТ ЖЖН стикаються з багатьмя труднощами, що значно знижують ефективність лікування. Так, нерідко ставлення лікарів-наркологів та медичного персоналу сайтів до пацієнток є неетичним та стигматизуючим, не завжди призначається адекватне дозування препарату, та існує практика «покарання зниженням дозування» за певні  порушення. Є ситуації, коли лікарі не видають препарат для самостійного вживання з різних причин, навіть при  виконанні пацієнтками необхідних умов.  Або вимагають з’явитись для пред’явлення залишків препарату терміново, у той час , коли пацієнтка не може це зробити .

Разом з цим, відсутність достатнього соціально – психологічному  супроводу пацієнтів на лікуванні ускладнює процес повернення ЖЖН до соціального життя, багато жінок на програмі ЗПТ  продовжують вживати вуличні препарати, не можуть налагодити своє життя та поправити здоров’я.

Основними шляхами подолання описаних бар’єрів є:

– постійна робота НПО та активістів зі спільнотою ЖЖН (надавати коректну інформацію щодо принципів роботи програми ЗПТ, допомагати, супроводжувати, роз’яснювати права та обов’язки, надавати номери телефонів відповідних гарячих ліній та довідкових служб, збирати інформацію щодо випадків порушення прав для створення розголосу та прецентентів) та суспільством в цілому (медіа-кампанії для протидії дискримінації з використанням сучасних каналів передачі інформації)

– збільшення обсягів соціально- психологічної роботи соціальних працівників та лікарів наркологів  з пацієнтами ЗПТ для забезпечення максимальної ефективності та всебічності лікування у програмі.

– підвищення рівня толерантності  медичного персоналу сайтів до пацієнтів (адекватне об’єктивне дозування препаратів, відсутність практики покарань, ставлення як до пацієнта , а не злочинця)

– адвокація змін до нормативно правових актів (статті 164 Сімейного кодексу України, Наказу щодо наркообліку  N 306/680/21/66/5 від 10.10.97р.)

Щодо доступу ЖЖН до медичних послуг, та, зокрема,  до послуг в сфері СРЗП, то в ході  дослідженням визначені такі основні бар’єри:

  • стигматизаційне ставлення лікарів до ЖЖН та жінок з ВІЛ (викликане «суспільним прийнятим» негативним ставленням до наркозалежних та  нерозуміння лікарями загальної практики принципів замісної підтримувальної терапії) породжує такі порушення, як халатність лікарів, розголошення діагнозу  та медичної таємниці);
  • відсутність у ЖЖН мотивації та звички слідкувати за своїм здоров’ям;
  • корупція в медичних установах (та з іншого боку – міф серед ЖЖН, що без грошей лікування не отримаєш).

Для подолання описаних бар’єрів НПО та активісткам спільноти варто:

  • проводити масштабні інформаційні кампанії на постійній основі для формування у суспільства більш толерантного ставлення до наркозалежних;
  • організовувати навчальні заходи для медиків щодо програм ЗПТ;
  • працювати зі спільнотою ЖЖН (формувати культуру спілкування з медиками, мотивувати до піклування про себе, роз’яснювати їхні права у  медичній сфері та необхідність захисту цих прав)
  • надавати розголосу ситуаціям, подавати скарги у випадку халатного відношення лікарів,  вимагання хабарів  для створення прецедентів, в т.ч. судових, та брати  участь у процесах прийняття рішень, лобіюючи інтереси спільноти щодо отримання якісних медичних послуг.

Розділ 2. Вступ та передумови

Дане дослідження проводилось в рамках проекту «Партнерство заради натхнення, трансформації та об’єднання для ефективної відповіді на епідемію ВІЛ (PITCH) в Україні». Проект спрямовано на мобілізацію активісток спільноти ЖЖН (жінок, які живуть з наркозалежністю) та проведення адвокаційних кампаній, з метою забезпечення рівного доступу таких жінок до медичних послуг (особливо в сфері СРЗП (сексуально-репродуктивного здоров’я та прав), зниження бар’єрів доступу до послуг у сфері ВІЛ/СНІД, зменшення рівня стигми та дискримінації ЖЖН з боку медиків, соціальних працівників, поліції.

Відповідно до класифікації ЮНЕЙДС, Україна належить до категорії країн з концентрованою стадією епідемії ВІЛ. За оцінними даними, на початок 2018 р. в країні проживало 244 000 ВІЛ-позитивних [1]людей.

Станом на 01.04.2019 у закладах охорони здоров’я під медичним наглядом перебувало        142 076 ВІЛ-інфікованих громадян України.

До 2008 рік парентеральний шлях передачі ВІЛ через вживання ін’єкційних наркотиків був основним в Україні. На сьогодні, як і в більшості країн світу, в Україні епідеміологічної значущості все більше набуває статевий шлях передачі ВІЛ. У структурі шляхів передачі ВІЛ питома вага статевого шляху передачі ВІЛ невпинно зростала та у 2016 р. досягла значення 73,3% (тоді як цей показник для ЛВІН у 2016 р. становив 21,9%).

Епідемічна ситуація в Україні сконцентрована в групі людей, що вживають ін’єкційні наркотики, що зумовлено наявністю ризикованих поведінкових практик та чисельністю цієї групи. І хоча за останні роки досягнуто вагомого прогресу на шляху подолання ВІЛ серед ЛВІН, в першу чергу, завдяки масштабним профілактичним втручанням, ця група та їхні групи контакту продовжують залишатися в фокусі епіднагляду за ВІЛ-інфекцією. Оціночна кількість ЛВІН в Україні становить 346 900 (дані 2016 р.). 18% з них [2]– жінки  (62442 особи) Результати досліджень відзначають високий рівень поширеності ВІЛ-інфекції серед ЛВІН та їх статевих партнерів – 21,9% та 15,0% відповідно.

Жінки, які вживають наркотики є більш уразливою до ВІЛ групою у порівнянні з чоловіками , що пов’язано з декількома факторами: 

  • часто, щоб мати гроші на наркотики, наркозалежні жінки займаються секс-рогботою;
  • високий рівень насильства в цій групі, в т.ч сексуального
  • вищий рівень стигматизації жінок суспільством та медиками (порівняно з чоловіками) та страх, що заберуть дітей, змушує жінку приховувати свою залежність – такі жінки недосяжні для програм  зменшення шкоди.
  •  наявність ВІЛ-статусу підвищує рівень стигматизації та самостигматизації.

Найбільш ефективним методом боротьби з поширенням ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків є Замісна підтримувальна терапія з використанням препаратів метадон та бупренорфін.

Станом на 01.01.2019, послуги замісної підтримувальної терапії в Україні на базі 211 лікувально-профілактичних закладів отримують 11 385 осіб 82,3% з [3]учасників програми – чоловіки (9 366 осіб), 17,8% – жінки (2 019), Гендерний розподіл учасників програми ЗПТ протягом останніх років залишається практично незмінним з домінуючою часткою чоловіків.

За даними проведених кабінетних досліджень та за  результатами анкетування 2017 та 2018 років (проводились БО «Надія та довіра» в рамках проекту PITCH) визначено, що жінки, які вживають наркотичні речовини, мають низку проблем в отриманні медичних послуг. Серед яких: відмова у наданні медичної допомоги, порушення прав медичними працівниками, стигматизуюче відношення з боку медичного персоналу, тощо.

Для підтвердження цих гіпотез, виявлення конкретних бар’єрів, що не дозволяють ЖЖН в повній мірі користуватись медичними послугами та розробки рекомендацій щодо зменшення порогу доступу ЖЖН до послуг і проводилось дослідження.

Розділ 3. Опис та методологія дослідження

Мета дослідження – вивчення доступу жінок, які живуть з наркозалежністю, до послуг зменшення шкоди (зокрема ЗПТ) та медичних послуг у сфері СРЗ, визначення основних бар’єрів доступу.

Завдання:

  1. Проаналізувати  існуючу ситуацію щодо участі ЖЖН у програмах ЗПТ;
  2. Ідентифікувати та описати бар’єри, що перешкоджають ЖЖН в повному обсязі та ефективно користуватися послугами ЗПТ
  3. Проаналізувати  існуючу ситуацію щодо взаємодії ЖЖН з лікарями загальної практики та гінекологами та акушерами
  4. Ідентифікувати та описати бар’єри, що перешкоджають ЖЖН ефективно користуватися медичними послугами в сфері СРЗ
  5. Визначити шляхи зниження бар’єрів доступу ЖЖН до послуг ЗШ та медичних послуг

Гіпотези:

  1. Жінки, які живуть з наркозалежністю, користуються послугами зменшення шкоди (зокрема ЗПТ) менше, ніж чоловіки.
  2. Існує низка бар’єрів (системних, з боку ЖЖН, з боку лікарів) які ускладнюють доступ ЖЖН до програми ЗПТ.
  3. ЖЖН не приділяють достатньої уваги своєму здоров’ю загалом, та особливо СРЗ.
  4. Ставлення до ЖЖН лікарів (наркологів, гінекологів та лікарів загальної практики) не відповідає етичним нормам.

Цільова група дослідження:

Жінки, які живуть з наркозалежністю (вживають наркотики/вживали наркотики/знаходяться на програмі ЗПТ) віком від 25 до 55 років.

Брали участь представниці спільноти ЖЖН з 7 регіонів : Києв та Київська область, Одеса, Полтава, Чернігів, Чернівці, Донецька область. Загалом – 10 жінок. Більшість респонденток є пацієнтками програми ЗПТ та активістками спільноти ЖЖН.

Методологія побудови вибірки

Був поєднаний цілеспрямований відбір респонденок та метод «сніжного кому». Прагнули балансу між глибиною та широтою здобутої інформації, з акцентом на перше, і тому збиралась детальна інформація з досить неширокого кола респондентів.  

Методи збору даних

Щодо методології, в цьому дослідженні використовувались якісні методи та кабінетне дослідження.

• Кабінетне дослідження включало аналіз медіа-контенту та наявних досліджень щодо питань, які вивчаються,  та огляд нормативних документів

• Опитування жінок, які живуть з наркозалежністю (глибинні інтерв’ю). Глибинні інтерв’ю проводились особисто з кожною респонденткою – віч-на-віч.  За згоди респонодентки розмова  фіксувалась на диктофон.

Аналіз даних

Аналіз даних якісного дослідження відбувався з використанням розшифровки глибинних інтерв’ю.  Перший етап – письмова розшифровка інтерв’ю з аудіоносія з занесенням даних до порівняльної таблиці. Після цього всі матеріали вивчались, оцінювались та аналізувались.  Для кожного з завдань дослідження були сформовані загальні висновки та рекомендації.

У дослідження не було завдання збору кількісних данних, які б можна було екстраполювати на всю цілову групу, тож отримана інформація аналізувалась лише з якісного боку.

Забезпечення якості даних

Для забезпечення високої якості даних були запроваджені заходи для контролю якості. Беручи до уваги характер дослідження, що стосується ЖЖН, інтерв’ю проводились досвідченим інтерв’юєром, що має досвід роботи з представниками уразливих груп та  може працювати з чутливими питаннями під час інтерв’ю та аналізу.

Інтерв’ю (з дозволу респонденток) були записані на диктофон та є можливість перевірки фактів, зокрема, на основі інформації, зібраної під час кабінетних досліджень.

Обмеження дослідження та заходи щодо їх пом’якшення

  • Характер даних, зібраних у цьому дослідженні, такий, що страждає від упередженості. Це пов’язано з дуже суб’єктивним сприйняттям кожною з респондентом ситуацій, іноді забуванням точних деталей подій, що минули. Спостереження та проговорення з кожною респонденткою неоднозначних відповідей дозволили максимально уникнути невірного трактування інформації.
  • Деякі питання в рамках даного дослідження, є чутливими, оскільки стосуються ЛВН , які є дуже закритою групою в Україні. Було зроблено все можливе, щоб інтерв’ю відбувались в зручних та  довірливих умовах, що дозволяє респонденті почуватись максимально комфортно.
  • Результати дослідження спираються лише на думки респонденток та не враховують позицію  представників медичних закладів.

При проведенні цього проекту важливими моментами були слідування принципам етики соціальних досліджень, повага до  прав людини та відмінностей в культурі, звичаях та практиках та врахування  гендерних ролей, здібностей, віку та мови при розробці та проведенні дослідження. Були використані інструменти дослідження (містяться у Додатку №1), що є логічними та культурно відповідними; інструменти дослідження використовувались за принципом інформованої згоди.

Переваги для респонденток

Учасниці отримували заохочувальну винагороду за участь у дослідженні.

Всі респондентки були поінформовані про те, що участь у дослідженні є суто добровільною, що вони мають право не відповідати на запитання, що їм не подобаються, та можуть в  будь-який момент відмовитися від подальшої участі в дослідженні.

Інформована згода

Форма інформованої згоди на участь в опитуванні включена до анкети дослідження, була зачитана кожній респондентці. Від кожної з респондентом була отримана згода на використання наданої інформації для аналізу.

Усі питання, що виникали в респонденток, були адекватно з’ясовані та розтлумачені. Усі

учасники усно підтверджували, що вони розуміють суть та погоджуються з усіма пунктами

інформованої згоди, перед тим, як їх залучали до дослідження.

Захист конфіденційної інформації

Усі дані дослідження зберігаються із дотриманням усіх принципів конфіденційності. Пред-

ставники дослідницької команди не фіксували прізвищ або інших ідентифікаційних даних на дослідницьких запитальниках. Після збору даних запитальники зберігаються в безпечному місці. Виконавці проекту та особи, які залучалися до обробки інформації, гарантують конфіденційність інформації, що була отримана під час дослідження.

Розділ 4. Основні результати

4.1. Соціально-демографічний портрет респонденток

В ході дослідження були опитані 10 ЖЖН, віком від 32 до 53 років. Переважна більшість респонденток до постановки на програму ЗПТ мали тривалий термін вживання наркотиків (від 8 до 32 років), в середньому стаж вживання – 19 років.

Лише декілька респонденток мають закінчену вищу освіту, інші середньо-спеціальну або незакінчену вищу (багатьом саме наркотики стали на перешкоді).

Щодо працевлаштування, то опитаних можна умовно розподілити на 2 групи:

Перша група  – жінки, які після постановки на програму ЗПТ почали активно займатись громадською роботою і наразі є соціальними працівницями або активістками спільноти ЖЖН та мають широке коло інтересів, активні соціальні зв’язки та професійно розвиваються.

Друга група – жінки, які шляхом участі в програмі ЗПТ досягли стабільності фізичного та психологічного стану,  та на сьогодні або повільно намагаються повернутись до соціального життя або живуть «за звичкою» – не працюючи, обмежуючи коло інтересів сайтом ЗПТ та найближчими рідними.  

Більшість респонденток  зараз мають чоловіка або постійного статевого партнера. Майже у всіх є діти, народжені як до знайомства з наркотиками, так і під час вживання вуличних.

У кожної своя причина початку вживання та життєва історія, але переважна більшість неодноразово намагались вийти з залежності (через реабілітаційні центри, самостійно) та навіть мали періоди тверезості, але знову повертались до вживання.

За думкою респонденток, програми реабілітації наразі є не досить ефективними для багатьох ЖЖН (особливо з великим стажем вживання наркотиків) з декількох причин:

  • Жінки в активному споживанні часто не мають достатньо мотивації та часу для важкої роботи над собою, потяг до наркотику сильніший.
  • Більшість ЖЖН, які мають дітей, не можуть залишити їх на період лікування.
  • В період відмови від наркотиків загострюються важкі хронічні хвороби, набуті під час вживання.
  • Втрачені соціальні зв’язки з близькими, які не вживають  наркотик, тому після реабілітації жінки змушені повертатись до оточення, що споживає.

ЖЖН, які мали досвід перебування у місцях позбавлення волі, говорили про те, що це майже єдиний варіант кинути наркотики, тому що однозначно нема можливості отримати наркотик і навіть абстиненція сприймається інакше. Але після звільнення більшість знову повертались до вживання, головним чином через оточення, яке не змінилось.

Показово, що респондентки, які вагітнілі під час вживання наркотиків, кидали їх значно легше, але після народження дитини починали знову.

Щодо підтримки близьких, половина опитаних вказали на те, що батьки та близькі підтримували їх матеріально, не схвалюючи вживання наркотиків. Інші – близькі  або не мали можливості підтримувати, або не знали про залежність.

З насильством з борку рідних (батьків, чоловіка) стикались половина опитаних жінок. Здебільшого це фізичне, психологічне знущання  та менше – матеріальне.

Всі опитані відзначали програму Замісної підтримувальної терапію, як кращий для себе варіант лікування від наркозалежності. Цінність програми полягає в тому, що вона допомагає ЖЖН відмовитися від вживання нелегальних опіатів, що значно зменшує ризики, пов’язані з ін’єкціями (ВІЛ, гепатити, інфекції тощо), дає змогу стабілізувати здоров’я, стати соціально активними, створює гарні передумови для подальших позитивних змін.

Зараз всі опитані ЖЖН знаходяться на програмі ЗПТ, соціалізовані, більшість має роботу та сім’ю (найчастіше, чоловік також є пацієнтом програми ЗПТ). Всі респондентки одностайно наголошували на тому, що програма змінила їх життя кардинально, даючи можливість вести «нормальне життя», приділяти більше уваги близьким  та не витрачати гроші на наркотик.

4.2. Опис існуючої ситуації щодо програми ЗПТ.

Щодо реалізації програми в Україні респондентками було  виділено такі позитивні та негативні аспекти (таблиця 1).

Таблиця 2.

Випадки неетичного поводження медичних працівників сайтів ЗПТ з пацієнтами та пацієнтками ЗПТ

  Опис ситуації Цитата
1 Висловлювання лікаря-нарколога сайту ЗПТ, зроблене вголос «Я бы всіх наркоманів до стінки ставила»
2 Висловлювання медсестри на сайті «Ой, скоріше би ви всі повиздихали»
3 Неповага, нетолерантність до пацієнтів «Вони нас ненавидять, гидують, не бачать етично рівну собі істоту . На зборах старша медсестра заявила, що ніколи не звертатиметься до пацієнта ЗПТ на «ВИ»
4 Психологічне насилля над пацієнтами «Тільки з нами (активісти, працюємо в громадській організації) серед пацієнтів ЗПТлікар розмовляє як з людьми. Інших, якщо треба зайти в кабінет -їх просто трясе. Вона не кричить, але говорить якось особливо»
5 Залякування пацієнтів. Покарання за намір написати скаргу чи якісь невеликі порушення «Постійно лякають то зняттям з програми, то тестами (купити треба  за свої гроші – а один тест – це 200 грн, одазу як штраф  – купити другий, а якщо відмовишся – можуть не видати препарат)»
6 Корупція «Кажуть що місць немає, але якщо батьки заплатять, то візьмуть на програму»

Респондентки з іншого боку вказують і на позитивні зміни, що відбуваються за останні 2 роки, а саме:

  • Розширення програми ЗПТ, збільшення місць на сайтах. Однією з причин ЖЖН називають  активну роботу неурядових українських та міжнародних організацій, розвиток організацій спільнот, які лобіюють свої інтереси.
  • Збільшення кількості жінок на сайтах ЗПТ – це результат цілеспрямованої роботи організацій, спеціалізовані проекти по залеченню до програми саме жінок та активна інформаційна робота активістів спільнот.
  • Збільшення випадків видачі препаратів «на руки».
  • Помітна робота активісток спільноти ЖЖН, зростає поінформованість  пацієнток ЗПТ щодо свої прав та намагання ці права захистити.

4.3. Опис  існуючої ситуації щодо взаємодії ЖЖН з лікарями загальної практики та гінекологами та акушерами.

Загальний стан свого здоров’я більшість респонденток визначають як задовільний. Більшість мають певні захворювання, що пов’язують із вживанням наркотиків – проблеми з судинами, трофічні язви, захворювання печінки та нирок, стоматологічні проблеми, тощо. Хвороби періодично загострюються та потребують лікування.

ЖЖН,які мають позитивний ВІЛ статус, приймають АРВ терапію, мають нульову вірусну загрузку та слідкують за станом свого здоров’я. Вони найчастіше використовують презервативи під час сексу, особливо, якщо чоловік не інфікований ВІЛ.

Має місце досить низький рівень турботи респонденток  про своє сексуально –репродуктивне здоров’я.  Більшість жінок проходить обстеження у гінеколога лише тоді, коли це є вимогою участі у програмі ЗПТ або лікуванні препаратами АРТ, або з’являються симптоми, що неможливо ігнорувати.  Респондентки, які є лідерками спільноти ЖЖН зізнаються, що вчасно звертатись до лікарів їх мотивує той факт, що вони є авторитетом для інших та мають подавати жінкам позитивний приклад.

Статевим життям живуть більша частина опитаних жінок. Деякі відмічають зниження лібідо в зв’язку з прийомом препаратів ЗПТ.

Ні одна з респонденток не народжувала, знаходячись на програмі ЗПТ, але всі згадували про певну  кількість жінок, які, ставши на программу, народили дітей.

Щодо інших представниць спільноти ЖЖН, то респондентки  відзначали той факт, що ситуація там  значно гірша, немає звички слідкувати за своїм здоров’ям, і до лікаря ідуть лише «коли грім гряне». Більшість ЖЖН застосовують презервативи, але не завжди, тому трапляються і випадки інфікування ІПСШ та ВІЛ, і незаплановані вагітності, що найчастіше закінчуються абортом.

У питанні  доступу ЖЖН до медичних послуг варто виділити декілька важливих аспектів:

  1. Частина опитаних ЖЖН мають позитивний ВІЛ- статус, тому  мають можливість обслуговуватись в спеціалізованих клініках, де є майже всі спеціалісти або взаємодіють здебільшого з обраним лікарем- інфекціоністом у спеціалізованих медичних закладах, де рівень толерантності досить високий, в т.ч до наркозалежних.   ЖЖН, які не мають ВІЛ-статусу, не можуть обслуговуватись в таких центрах.
  2. Якщо ЖЖН має ВІЛ статус важко сказати, за якою саме ознакою рівень стигматизації з боку лікарів вищий.
  3. Для ЖЖН, що є внутрішньо переміщеними особами, доступ до медичних послуг ускладнений значно більше.
  4.  Ставлення медичних працівників до жінок, які вживають наркотики (в т.ч. тих, які мають ВІЛ – статус) відрізняється по регіонам України та часто визначається в основному особистими  якостями лікаря. У великих містах найчастіше  більш толерантний та прогресивний медичний персонал, в невеличких містах – ситуація гірша.

За результатами аналізу інтерв’ю виділили бар’єри, що заважать ЖЖН вчасно та ефективно отримувати медічні послуги – загальні та послуги в сфері СРЗП (таблиця 3). Ранжовані вони в таблиці за рейтингом – частотою згадування респондентками (від 1- найчастіше, до 4 – зрідка).

Таблиця 3.

Опис бар’єрів доступу ЖЖН до медичних послуг (загальних та послуг у сфері СЗРП)

Варто зазначити, що най значущі бар’єри (1 та 2), викликані головним чином соціальною ексклюзією жінок, які вживають наркотики. Несприйняття ЖЖН лікарями (стигматизація)  викликає небажання звертатись до медичних закладів. А відсутність мотивації та звички берегти здоров’я, притаманна  світогляду маргіналізованих соціальних групп є певним чином само стигматизацією.

Розділ 5. Рекомендації

На основі отриманої дослідженням інформації, сформовано перелік рекомендацій для покращення доступу ЖЖН до послуг зменшення шкоди та медичних послуг.

  1. Рекомендації щодо підвищення ефективності програми ЗПТ та збільшення кількості жінок у програмі.

Програма ЗПТ вже змінила життя багатьох ЖЖН в Україні. Але примаючи до уваги висновки щодо недоліків програми та бар’єрів доступу до неї, отримані в результаті дослідження, для підвищення ефективності ЗПТ варто зробити наступні кроки (таблиця 5):

  • Щодо зниження бар’єрів доступу ЖЖН до медичних послуг.

Розділ 6. Додатки

ДОДАТОК 1

Інструментарій дослідження

Номер анкети _________

Номер інтерв’юера ____

Тривалість інтерв’ю ____ хв.

АНКЕТА для опитування

Доброго дня. Моє ім’я – Олена, я консультант та проводжу дослідження для проекту PITCH в Україні . Дослідження проводиться з метою визначення ситуації щодо доступу жінок, які живуть з наркозалежністю до послуг в сфері зменшення шкоди (ЗПТ, обмін шприців, консультування, інформаційно-освітня діяльність, групи самодопомоги, адвокація, пере адресація  та соціальний супровід) та медичних послуг в сфері сексуально репродуктивного здоров’я. Мета – визначити складові ситуації, бар’єри доступу та заходи щодо покращення доступу. 

Я попрошу вас дати відповіді на ряд питань. Питання відкриті, тобто можете вільно висловлювати свою думку. Надана інформація допоможе зробити проект більш направленим на дійсно важливі проблеми ключових груп.

Якою мовою вам зручніше спілкуватись: українською чи російською?

Приблизна тривалість інтерв’ю –  одна година.

Ми гарантуємо конфіденційність отриманої від Вас інформації. Вся інформація, яку Ви надасте в ході інтерв’ю, буде використана для аналізу і оприлюднена в узагальненому або знеособленому вигляді. Ви можете не відповідати на питання, якщо не маєте відповіді або не хочете на нього відповідати.

За участь у дослідженні ви отримаєте винагороду у розмірі ____ грн.

Чи даєте Ви згоду на інтерв’ю та таке використання інформації?

/інтерв’ю варто починати лише після отримання згоди на використання наданої інформації/

З Вашого дозволу я буду вести аудіозапис інтерв’ю, щоб все правильно та коректно зафіксувати.

/Після згоди фіксації включити диктофон/ Якщо респондент проти – диктофон не використовується/

Чи повну інформацію я надала вам? Ви згодні починати?

Питання є орієнтовними, їх остаточне формулювання залежіть від перебігу бесіди.

Перший блок – загальна інформація- структурована, далі – у вільній розмові.

Блок А. Основні дані про респондентку

  1. Скажіть, будь ласка,  де  Ви проживаєте? (місто, ПГТ, село)
  2. Ваш вік: _____
  3. Ваша освіта:
  4. Ваш рід занять
  5. Ваш сімейний стан:
  6. Як давно ви вживаєте наркотики? (та знаходитесь на програмі ЗПТ)

Блок Б. Історія життя – налагодження контакту

Розкажіть про себе (загальна інформація –  ваше життя, якісь знакові події, особисте життя, шлюби, діти, досягнення, невдачі)

необхідно отримати відповіді на питання:

  • коли, яким чином почалась історія вживання
  • життя з залежністю
  • чи намагались та яким чином позбутись залежності, послуги ЗШ
  • близькі люди (підтримували, ображали , ін..)
  • місця позбавлення волі
  • вагітності, діти
  • соціальні зв’язки – взаємодія з друзями, чи адекватно взаємодіяла з оточуючими, медиками тощо.
  • Якщо активістка – чому цим займається?
  • Наркозалежність – наскільки велика це частина життя – впливає на всі сфери?

Блок В. Останні 2 роки – ЗШ

необхідно отримати відповіді на питання:

  • вживання наркотиків?
  • програма ЗПТ, ремісія, вживання вуличних наркотиків
  • якими послугами ЗШ користувались, користуєтесь
  • лікарі / соц. Працівники – які відносини з ними? Змінюється останніми роками щось?
  • ваші знайомі з наркозалежністю, які у них відносини з лікарями / соц. Працівниками?
  • задоволені станом впровадження програм ЗШ? Чи враховують всі потреби жінок?
  • як впливають чоловіки та рідні (можливо у знайомих) – підтримують, забороняють ЗПТ?
  • що б змінили, які недоліки програм ЗШ +

Блок Г. Останні 2 роки – сексуально репродуктивне здоров’я, взаємодія з медиками, медичні послуги, бар’єри ( Тут достатньо особиста інформація – можете не відповідати, якщо не подобається запитання) (можна давати інформацію про інших, але якщо точно знаєте подробиці, та без імен)

необхідно отримати відповіді на питання:

  • загальний стан здоров’я,
  • статеве здоров’я, пологи, хвороби
  • контрацепція
  • родина, статевий партнер – які взаємовідносини?
  • часто звертається до лікарів, яких саме?
  • Якщо лікар загальний, постає питання наркозалежності?
  • Загалом (і конкретні випадки) ставлення лікарів.
  • Є лікар, якому довіряєте?
  • Яких спеціалістів не вистачає?
  • Є зміни у останні 2 роки

[1] https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika

[2] ОЦІНКА ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ КЛЮЧОВИХ ГРУП В УКРАЇНІ Альянс

[3] ЗВІТ ЦГЗ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАМІСНОЇ ПІДТРИМУВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ У 2018 РОЦІ PHC22

Recommend
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Plus
  • LinkedIN
  • Pinterest
Share

+38 (044) 229 42 80